Но зачем?
Вибір в релігії
Від самого народження я був християнином, але через деякий час під впливом багатьох факторів відійшов від цієї ідеї, тепер вже — остаточно. За ставленням до релігії мене можна охарактеризувати як агностика, що більше схиляється до атеїзму, але в той же час мені дуже близькі більшість ідей Даосизму, Буддизму та Язичництва.
Найбільше на моє світосприйняття вплинула творчість Івана Єфремова. Можна сказати, що цей вплив і був вирішальним. Крім того, я досить довгий час займаюсь фізикою, тому зрозумів досить багато з того, що відомо вченим про будову нашого світу. Цей фактор теж в значній мірі відбився на моїй системі поглядів. Головною ідеєю, яку я зрозумів і прийняв, було розуміння діалектичності будови нашого світу. Після усвідомлення цього підходу я весь час лише переконуюсь в його правильності. А отже, вважаю, що всі філософські системи, які заперечують ідеї діалектики, по меншій мірі, є лише логічно-словесними побудовами, котрі описують щось невідоме, але точно не наш світ. Отже, тепер для того, щоб поверхнево оціниити певний набір ідей, я перевіряю їх на діалектичну рівноважність.
Другою основною ідеєю, яку я зрозумів під впливом Єфремова і Фрітьофа Капри (фізик-ядершик, автор таких книг, як “Павутиння Життя” та “Дао Фізики”) було розуміння краси і узгодженості складних систем, які нас оточують і з якими ми пов'язані. Я став дивитись на Землю як на дуже складний і потужний організм, одною з маленьких частин якого є людина. Ми нерозривно пов'язані зі своїм середовищем існування мільйонами інформаційних каналів, і тому будь-яка конфронтація з природою є безглуздою і призведе лише до порушення рівноваги, тобто, до хвороб у випадку одної людини чи до екологічних катастроф у випадку всього людства. При цьому, для мене виглядають недоречними будь-які висловлювання накшталт “тільки Бог міг створити таку досконалу систему як наш Всесвіт”. Я вважаю, що тенденція до побудови таких складних структур, як життя, міститься в самій природі нашого світу і не вимагає якихось вищих сил. Зараз ми тільки підходимо до розуміння цих загальних законів розвитку складних систем, а отже, не можемо стверджувати про божественне походження життя, бо взагалі нічого про нього не знаємо і не розуміємо. Отже, ще одним з критеріїв перевірки будь-яких культур, філософських систем, ідей, для мене є їх ставлення до питання співіснування з природою. Ті, хто заперечують єдиність людини і Землі, не розуміють природи нашого світу, і тому їх ідеї нічого не варті.
Ще одною частиною мого світосприйняття є ставлення до релігії та до віри в Бога. Спочатку зазначу, що необхідно розрізняти три речі: церкву — просто релігійну організацію, релігію — філософську та звичаєву систему і віру — особливість світосприйняття окремої людини. В ісламі та християнстві якщо віра та релігія і мали досить багато спільного, то церква завжди виступала лише як політична сила, порушуючи при цьому більшість моральних норм своєї релігії, або за рахунок філологічних прийомів трактуючи священні книги так, як їй було зручно. Тому тепер за нею тягнеться величезний хвіст підлих користолюбивих вчинків. Східні релігії не залишили в історії такого темного сліду, оскільки там церква майже не була розвинута — основний акцент робився саме на пізнання світу та побудову філософії. При цьому поняття Бога там було далеко не найголовнішим. Ці релігії значно більш атеїстичні, а тому ближчі до життя.
Тепер про моє відношення до віри. Тут на нього вже досить сильно вплинула сучасна наука, а саме, наукові методи пізнання світу. Науковий підхід полягає в тому, що на основі спостереження світу будується деяка теорія, створюються нові поняття, категорії. Ніщо з цього не є реальним — все це лише відображення нашого сприйняття зовнішнього світу в простір інших категорій мислення. В той же час, наше світосприйняття саме по собі не співпадає з реальним світом — це теж проекція абсолютної реальності на наше спийняття. Тому задача науки полягає в тому, щоб побудувати модель світу та зробити з неї висновки, які будуть полягати у відповідях на питання, поставлені експериментально. При такій постановці питання одразу виникає поняття фальсифіковних і нефальсифіковних теорій. Тобто, теорій, істинність яких може чи не може бути перевірена експериментально. Основна проблема нефальсифіковної теорії полягає в тому, що вона може передбачати будь-що, буь-який результат експерименту, тобто, не виконує основну функцію наукової моделі, описану вище. Таким чином, бачимо, що нефальсифіковні теорії просто не мають сенсу, оскільки вони не мають передбачувальної сили і не є науковими. Розглянемо тепер проблему існування Бога. Завжди існує два підходи до опису світу: чисто науковий і чисто релігійний. Науковий підхід характерний тим, що всі моделі, які будуються в його рамках, мають бути науковими, тобто, фальсифіковними. Для чисто релігійного підходу характерне лише ствердження існування Бога та пояснення навколишнього світу з цієї позиції. При чому характерно, що в така модель може пояснювати абсолютно будь-який світ. Тобто, не існує такого гіпотетичного, поставленого експериментально, питання, на яке чиста релігія давала б однозначну відповідь. Отже, повністю релігійна філософська система є нефальсифіковною, ніяк не прив'язаною до нашого світу. А саме тому, як було сказано вище, вона не має сенсу. Тобто, можна або приймати існування Бога, або не приймати — все одно це перевірити не можливо. Такий напрямок філософії має назву агностицизм, і на мою думку, лише цей підхід є продуктивним, бо він не передбачає безглуздих суперечок про первинність матеріального чи духовного світу, бо це нефальсифіковна теза. Порівняємо тепер ці два підходи у чистому вигляді. Релігія передбачає сліпу віру в Бога, при цьому повністю відкидаючи можливість пізнання світу, адже “на все воля Божа” і тому світ може бути побудований будь-яким чином, як захоче цього вища сила. При цьому всі явища в світі пояснються волею Бога — він виконує функції своєрідного керівника світом. Наукови же підхід являє собою розуміння краси та гармонії свту, закономірностей взаємодії його елементів. Саме тому цей підхід передбачає поступове пізнання світу, тобто, побудови його моделі, яка максимально точно давала б відповіді на будь-які експериментальні запитання. Я вважаю, що цей процес є нескінченним, але не маю жодних аргументів на користь моєї думки, тому не стану її доводити. Але це так само не має значення, оскільки навіть після побудови завершеної моделі світу (якщо це можливо) має відбутись повне переродження сучасної фізики в теорію складних систем, яка повинна пояснити математичні закономірності фізичної моделі. Цей процес може тривати навіть довше, ніж весь розвиток науки до наших часів. Що буде далі — важко передбачити. Наука має не лише суто практичну цінність, а й естетичну, філософську, адже пізнання світу піднімає світосприйняття людини на новий рівень, робить її сильнішою духовно. Цей шлях самовдосконалення в Індії називають джнани-йогою. Таким чином, істинне розуміння краси Всесвіту можливе лише при виборі шляху пізнання, а не сліпої віри, яка, до того ж, блокує свідомість людини, закриваючи іі від багатьох нових ідей.
Тепер я розгляну різні напрямки релігій. Почну з християнства, ісламу та іудаїзму. Основний принцип цих трьох релгій — віра в Бога та дотримання морального кодекса, який від нього ж і походить. Тобто, за критерієм фальсифіковності я одразу відкидаю філософські системи цих релігій. Другою спільною рисою є порочна практика поділу світу на чорне і біле та всіляке доведення переваги білої сторони. Іноді в священних книгах і трапляються деякі іскри розуміння істинної природи, але цього нема в філософській системі, яка будувалась не одною людиною. Крім того в Біблії існують деякі місця з можливістю подвійного трактування, які чомусь при всіх перекладах за замовчуванням сприймалися як ідеї переваги “білої” сторони. Тобто, релігії ці майже повністю є антидіалектичними, а отже, вони не прив'язані до нашого світу. Крім того, є ще деякі фактори, які були привнесені в релігію або викручені з різних трактувань священних текстів вже після її започаткування. До них відносяться різні ідеї, що полягають у “знищенні тіла заради піднесення душі”, вбивства невірних в ім'я Бога. Це є повністю антиприроднім, а якщо врахувати ще те, що з самого початку майже повністю були відсутні ідеї єдності з природою, то ці релігійні системи призвели до величезної конфронтації з Природою, що ми зараз і можемо спостерігати в усій красі.
Скажу тепер дкілька слів про сатанізм. По-перше, треба обов'язково відрізняти сатанізм як філософську систему від дияволопоклонства та від звичайного антихристиянства, можливо, з язичницьким підґрунтям. Саме філософська система сатанізму характеризується своєю атеїстичністю — сатаністи нікому не вклоняються, вони визнають лише віру в Природу та в її породження. Але не зважаючи на це, система є не повністю зрівноваженою, в ній не виражений діалектичний погляд на світ, хоча в деяких ідеях інтуїтивно були вгадані вірні принципи. Основним недоліком сатанізму є його гедоністична природа, тобто, майже незрівноважене нічим бажання жити лише для власного задоволення. В принципі, в Сатанінській Біблії пояснюється, що це бажання може приймати й інші форми через те, що людина має інтелект і тому в деяких випадках для неї може бути просто невигідно отримувати задоволення, але це не виправляє загальну ситуацію. Крім того, ідеї сатанізму не є чимось новим.
Язичництво. Як така філософська система в ньому відсутня, має місце вклоніння багатьом Богам Природи. Це не є прогресивною ідеєю, але вона виникла через нерозуміння людьми оточуючого світу. І тому для його пояснення довелось вводити якісь допоміжні сили, які при тому не були вищими в повному розумінні цього слова. Це були рушйні сили Природи, досить близькі до людей. Головною і найціннішою ідеєю, яку наші предки зрозуміли інтуїтивно, і яка зараз, на жаль, втрачена, було розуміння дуже тісного зв'язку людини з Природою, уявлення Матері-Землі як живої істоти. Всі ритуали чистого язичництва (яке не було забруднене різними кривавими і безгдуздими культами) навіть з біологічною точки зору, були спрямовані на встановлення більш тісного контакту з природою та на укріплення фізичних і психічних сил людини. Зараз, через тисячі років, західна наука починає заново усвідомлювати всі ці ідеї.
Східні релігії. Харктерною їх особливістю є те, що сліпа віра в Бога там відсутня. Має місце лише деяка містична основа, за допомогою якої виражаються деякі ідеї, а вже на цій основі відбувається побудова дуже потужної філософської системи. При цьому провідне місце займав науковий, в нашому розумінні, підхід. Тобто, пізнання світу відбувалось через його пізнання, через поступове розуміння людини. І на цьому шляху за декілька тисяч років були досягнуті величезні результати. Чого варті лише ті знання про людину, які були отримані на сході. Таке володіння власним організмом та вміння його розвивати європейці, думаю, ніколи не отримають, користуючись механістичним підходом. З приводу ж самої філософської системи. Вона майже повністю є атеїстичною, особливо в напрямках, близьких до Даосизму, а отже, передбачає розвиток і пізнання. Провідними ідеями філософії є розуміння діалектичної будови світу та постійної його зміни, дуже тісних зв'язків між різними компонентами, єдність людини та Природи. Такі ідеї є повністю природніми, а тому саме вони дозволили досягнути таких результатів на шляху пізнання. Єдиним мінусом східного підходу стала занадто мала повага до пошуку математичних закономірностей і побудови теорій — на жаль, вони не побачили, що це є другим полюсом їх методів пізнання. Але все одно, аналізуючи висновки, до яких дійшли філософи-даосисти декілька тисяч років тому, залишається лише дивуватися, як близько знаходиться їх бачення світу до уявлень сучасної фізики! І вони зрозуміли провідні ідеї не роблячи складних експериментів, а просто спостерігаючи. Отже, я вважю, що філософії таких релігій як Буддизм та Даосизм є одними з найбільш глибоких та природніх, і тому ці релігії та культури заслуговують на величезнк повагу. І через це першочергове завдання майбутніх цивілізацій — взяти зі сходу та з заходу найкраще та об'єднати його в одне ціле, побудувавши могутню культуру, що нарешті відновить втрачений баланс з навколишнім світом і зможе гармонійно розвиватись.
Вибір в релігії
Від самого народження я був християнином, але через деякий час під впливом багатьох факторів відійшов від цієї ідеї, тепер вже — остаточно. За ставленням до релігії мене можна охарактеризувати як агностика, що більше схиляється до атеїзму, але в той же час мені дуже близькі більшість ідей Даосизму, Буддизму та Язичництва.
Найбільше на моє світосприйняття вплинула творчість Івана Єфремова. Можна сказати, що цей вплив і був вирішальним. Крім того, я досить довгий час займаюсь фізикою, тому зрозумів досить багато з того, що відомо вченим про будову нашого світу. Цей фактор теж в значній мірі відбився на моїй системі поглядів. Головною ідеєю, яку я зрозумів і прийняв, було розуміння діалектичності будови нашого світу. Після усвідомлення цього підходу я весь час лише переконуюсь в його правильності. А отже, вважаю, що всі філософські системи, які заперечують ідеї діалектики, по меншій мірі, є лише логічно-словесними побудовами, котрі описують щось невідоме, але точно не наш світ. Отже, тепер для того, щоб поверхнево оціниити певний набір ідей, я перевіряю їх на діалектичну рівноважність.
Другою основною ідеєю, яку я зрозумів під впливом Єфремова і Фрітьофа Капри (фізик-ядершик, автор таких книг, як “Павутиння Життя” та “Дао Фізики”) було розуміння краси і узгодженості складних систем, які нас оточують і з якими ми пов'язані. Я став дивитись на Землю як на дуже складний і потужний організм, одною з маленьких частин якого є людина. Ми нерозривно пов'язані зі своїм середовищем існування мільйонами інформаційних каналів, і тому будь-яка конфронтація з природою є безглуздою і призведе лише до порушення рівноваги, тобто, до хвороб у випадку одної людини чи до екологічних катастроф у випадку всього людства. При цьому, для мене виглядають недоречними будь-які висловлювання накшталт “тільки Бог міг створити таку досконалу систему як наш Всесвіт”. Я вважаю, що тенденція до побудови таких складних структур, як життя, міститься в самій природі нашого світу і не вимагає якихось вищих сил. Зараз ми тільки підходимо до розуміння цих загальних законів розвитку складних систем, а отже, не можемо стверджувати про божественне походження життя, бо взагалі нічого про нього не знаємо і не розуміємо. Отже, ще одним з критеріїв перевірки будь-яких культур, філософських систем, ідей, для мене є їх ставлення до питання співіснування з природою. Ті, хто заперечують єдиність людини і Землі, не розуміють природи нашого світу, і тому їх ідеї нічого не варті.
Ще одною частиною мого світосприйняття є ставлення до релігії та до віри в Бога. Спочатку зазначу, що необхідно розрізняти три речі: церкву — просто релігійну організацію, релігію — філософську та звичаєву систему і віру — особливість світосприйняття окремої людини. В ісламі та християнстві якщо віра та релігія і мали досить багато спільного, то церква завжди виступала лише як політична сила, порушуючи при цьому більшість моральних норм своєї релігії, або за рахунок філологічних прийомів трактуючи священні книги так, як їй було зручно. Тому тепер за нею тягнеться величезний хвіст підлих користолюбивих вчинків. Східні релігії не залишили в історії такого темного сліду, оскільки там церква майже не була розвинута — основний акцент робився саме на пізнання світу та побудову філософії. При цьому поняття Бога там було далеко не найголовнішим. Ці релігії значно більш атеїстичні, а тому ближчі до життя.
Тепер про моє відношення до віри. Тут на нього вже досить сильно вплинула сучасна наука, а саме, наукові методи пізнання світу. Науковий підхід полягає в тому, що на основі спостереження світу будується деяка теорія, створюються нові поняття, категорії. Ніщо з цього не є реальним — все це лише відображення нашого сприйняття зовнішнього світу в простір інших категорій мислення. В той же час, наше світосприйняття саме по собі не співпадає з реальним світом — це теж проекція абсолютної реальності на наше спийняття. Тому задача науки полягає в тому, щоб побудувати модель світу та зробити з неї висновки, які будуть полягати у відповідях на питання, поставлені експериментально. При такій постановці питання одразу виникає поняття фальсифіковних і нефальсифіковних теорій. Тобто, теорій, істинність яких може чи не може бути перевірена експериментально. Основна проблема нефальсифіковної теорії полягає в тому, що вона може передбачати будь-що, буь-який результат експерименту, тобто, не виконує основну функцію наукової моделі, описану вище. Таким чином, бачимо, що нефальсифіковні теорії просто не мають сенсу, оскільки вони не мають передбачувальної сили і не є науковими. Розглянемо тепер проблему існування Бога. Завжди існує два підходи до опису світу: чисто науковий і чисто релігійний. Науковий підхід характерний тим, що всі моделі, які будуються в його рамках, мають бути науковими, тобто, фальсифіковними. Для чисто релігійного підходу характерне лише ствердження існування Бога та пояснення навколишнього світу з цієї позиції. При чому характерно, що в така модель може пояснювати абсолютно будь-який світ. Тобто, не існує такого гіпотетичного, поставленого експериментально, питання, на яке чиста релігія давала б однозначну відповідь. Отже, повністю релігійна філософська система є нефальсифіковною, ніяк не прив'язаною до нашого світу. А саме тому, як було сказано вище, вона не має сенсу. Тобто, можна або приймати існування Бога, або не приймати — все одно це перевірити не можливо. Такий напрямок філософії має назву агностицизм, і на мою думку, лише цей підхід є продуктивним, бо він не передбачає безглуздих суперечок про первинність матеріального чи духовного світу, бо це нефальсифіковна теза. Порівняємо тепер ці два підходи у чистому вигляді. Релігія передбачає сліпу віру в Бога, при цьому повністю відкидаючи можливість пізнання світу, адже “на все воля Божа” і тому світ може бути побудований будь-яким чином, як захоче цього вища сила. При цьому всі явища в світі пояснються волею Бога — він виконує функції своєрідного керівника світом. Наукови же підхід являє собою розуміння краси та гармонії свту, закономірностей взаємодії його елементів. Саме тому цей підхід передбачає поступове пізнання світу, тобто, побудови його моделі, яка максимально точно давала б відповіді на будь-які експериментальні запитання. Я вважаю, що цей процес є нескінченним, але не маю жодних аргументів на користь моєї думки, тому не стану її доводити. Але це так само не має значення, оскільки навіть після побудови завершеної моделі світу (якщо це можливо) має відбутись повне переродження сучасної фізики в теорію складних систем, яка повинна пояснити математичні закономірності фізичної моделі. Цей процес може тривати навіть довше, ніж весь розвиток науки до наших часів. Що буде далі — важко передбачити. Наука має не лише суто практичну цінність, а й естетичну, філософську, адже пізнання світу піднімає світосприйняття людини на новий рівень, робить її сильнішою духовно. Цей шлях самовдосконалення в Індії називають джнани-йогою. Таким чином, істинне розуміння краси Всесвіту можливе лише при виборі шляху пізнання, а не сліпої віри, яка, до того ж, блокує свідомість людини, закриваючи іі від багатьох нових ідей.
Тепер я розгляну різні напрямки релігій. Почну з християнства, ісламу та іудаїзму. Основний принцип цих трьох релгій — віра в Бога та дотримання морального кодекса, який від нього ж і походить. Тобто, за критерієм фальсифіковності я одразу відкидаю філософські системи цих релігій. Другою спільною рисою є порочна практика поділу світу на чорне і біле та всіляке доведення переваги білої сторони. Іноді в священних книгах і трапляються деякі іскри розуміння істинної природи, але цього нема в філософській системі, яка будувалась не одною людиною. Крім того в Біблії існують деякі місця з можливістю подвійного трактування, які чомусь при всіх перекладах за замовчуванням сприймалися як ідеї переваги “білої” сторони. Тобто, релігії ці майже повністю є антидіалектичними, а отже, вони не прив'язані до нашого світу. Крім того, є ще деякі фактори, які були привнесені в релігію або викручені з різних трактувань священних текстів вже після її започаткування. До них відносяться різні ідеї, що полягають у “знищенні тіла заради піднесення душі”, вбивства невірних в ім'я Бога. Це є повністю антиприроднім, а якщо врахувати ще те, що з самого початку майже повністю були відсутні ідеї єдності з природою, то ці релігійні системи призвели до величезної конфронтації з Природою, що ми зараз і можемо спостерігати в усій красі.
Скажу тепер дкілька слів про сатанізм. По-перше, треба обов'язково відрізняти сатанізм як філософську систему від дияволопоклонства та від звичайного антихристиянства, можливо, з язичницьким підґрунтям. Саме філософська система сатанізму характеризується своєю атеїстичністю — сатаністи нікому не вклоняються, вони визнають лише віру в Природу та в її породження. Але не зважаючи на це, система є не повністю зрівноваженою, в ній не виражений діалектичний погляд на світ, хоча в деяких ідеях інтуїтивно були вгадані вірні принципи. Основним недоліком сатанізму є його гедоністична природа, тобто, майже незрівноважене нічим бажання жити лише для власного задоволення. В принципі, в Сатанінській Біблії пояснюється, що це бажання може приймати й інші форми через те, що людина має інтелект і тому в деяких випадках для неї може бути просто невигідно отримувати задоволення, але це не виправляє загальну ситуацію. Крім того, ідеї сатанізму не є чимось новим.
Язичництво. Як така філософська система в ньому відсутня, має місце вклоніння багатьом Богам Природи. Це не є прогресивною ідеєю, але вона виникла через нерозуміння людьми оточуючого світу. І тому для його пояснення довелось вводити якісь допоміжні сили, які при тому не були вищими в повному розумінні цього слова. Це були рушйні сили Природи, досить близькі до людей. Головною і найціннішою ідеєю, яку наші предки зрозуміли інтуїтивно, і яка зараз, на жаль, втрачена, було розуміння дуже тісного зв'язку людини з Природою, уявлення Матері-Землі як живої істоти. Всі ритуали чистого язичництва (яке не було забруднене різними кривавими і безгдуздими культами) навіть з біологічною точки зору, були спрямовані на встановлення більш тісного контакту з природою та на укріплення фізичних і психічних сил людини. Зараз, через тисячі років, західна наука починає заново усвідомлювати всі ці ідеї.
Східні релігії. Харктерною їх особливістю є те, що сліпа віра в Бога там відсутня. Має місце лише деяка містична основа, за допомогою якої виражаються деякі ідеї, а вже на цій основі відбувається побудова дуже потужної філософської системи. При цьому провідне місце займав науковий, в нашому розумінні, підхід. Тобто, пізнання світу відбувалось через його пізнання, через поступове розуміння людини. І на цьому шляху за декілька тисяч років були досягнуті величезні результати. Чого варті лише ті знання про людину, які були отримані на сході. Таке володіння власним організмом та вміння його розвивати європейці, думаю, ніколи не отримають, користуючись механістичним підходом. З приводу ж самої філософської системи. Вона майже повністю є атеїстичною, особливо в напрямках, близьких до Даосизму, а отже, передбачає розвиток і пізнання. Провідними ідеями філософії є розуміння діалектичної будови світу та постійної його зміни, дуже тісних зв'язків між різними компонентами, єдність людини та Природи. Такі ідеї є повністю природніми, а тому саме вони дозволили досягнути таких результатів на шляху пізнання. Єдиним мінусом східного підходу стала занадто мала повага до пошуку математичних закономірностей і побудови теорій — на жаль, вони не побачили, що це є другим полюсом їх методів пізнання. Але все одно, аналізуючи висновки, до яких дійшли філософи-даосисти декілька тисяч років тому, залишається лише дивуватися, як близько знаходиться їх бачення світу до уявлень сучасної фізики! І вони зрозуміли провідні ідеї не роблячи складних експериментів, а просто спостерігаючи. Отже, я вважю, що філософії таких релігій як Буддизм та Даосизм є одними з найбільш глибоких та природніх, і тому ці релігії та культури заслуговують на величезнк повагу. І через це першочергове завдання майбутніх цивілізацій — взяти зі сходу та з заходу найкраще та об'єднати його в одне ціле, побудувавши могутню культуру, що нарешті відновить втрачений баланс з навколишнім світом і зможе гармонійно розвиватись.
@темы: мнение, записки на манжетах